В історії назавжди залишаються імена, які з гордістю вимовляє, пам’ятає і шанує людство. Перші березневі дні пов’язані з іменем Тараса Григоровича Шевченка, його славою, його духом, мудрістю та любов’ю до України.Творчість Тараса давно стала найважливішим і нетлінним складником українського народу.
#Роменськийфіліалдлядітей1 запрошує усіх бажаючих на виставку-персоналію «УКРАЇНЕЦЬ ІЗ СВІТОВИМ ІМ’ЯМ», де представлена літературна спадщина Великого Кобзаря, життєвий і творчий шлях митця. І став для нас Шевченко заповітом,
Безсмертним, як саме людське життя.
Ми будем славить перед цілим світом
Живе й святе Шевченківське ім’я!
#Роменськийфіліалдлядітей1 запрошує всіх бажаючих, до Дня Святого Валентина, на "журнальну тусовку"
#Пам'ятаємо#
Зроніть сльозу і хай не гасне свічка!
Ми в цій землі житами проросли,
Щоб голоду не знали люди вічно»
Запрошуємо всіх бажаючих користувачів Філіалу №1 ЦМБ для дітей на цікаву, тематичну виставку люблю читати « Love is…» до дня Святого Валентина…
Караван історій "БЕРЕГ НЕВІДОМОГО ОСТРОВА"
25 квітня 2017 року – 110 років від дня народження українського письменника Миколи Петровича Трублаїні.
Талановитий письменник і журналіст, мандрівник, улюбленець дітей та підлітків Микола Петрович Трублаєвський увійшов у літературу під псевдонімом Микола Трублаїні. Він був одним із перших українських письменників пригодницького жанру. Людина «… із серцем хлоп’яти, невтомною енергією витівника, чулою душею батька, щирістю відданого друга, проникливим розумом вихователя і спостережливим оком письменника» – так охарактеризував Миколу Петровича його приятель Ярослав Гримайло.
Народився Микола Трублаїні 25 квітня 1907 року в селі Вільшанка на Поділлі, нині Крижопільський район Вінницької області. З 1915 року навчався у Немирівській гімназії. Тринадцятирічним підлітком зробив спробу втекти на фронт, але через власну необережність в дорозі, впавши з підніжки вагону поїзда, травмував ноги. Після одужання повернувся до рідного села, де зайнявся громадською діяльністю – організував хату-читальню, керував художньою самодіяльністю. У вінницьких газетах з’являлися його дописи і кореспонденції про життя на селі.
У 1925 році Трублаїні поїхав до Харкова на Всеукраїнські курси журналістики. Після закінчення працював у редакції харківської газети «Вісті». Як журналіст багато подорожував. Взимку 1927 року вирушив у двомісячну подорож на Далекий Схід. Його кореспонденції «Листи з далекої подорожі», «Великим Сибірським шляхом» були опубліковані в газеті під псевдонімом Гнат Завірюха.
Псевдонім Трублаїні з’явився після приїзду у 1927 році до Харкова робітників з Італії, яких супроводжував Микола Петрович. Вони замінили прізвище Трублаєвський на зручне для них «Трублаїні».
Найактивнішим періодом життя та творчості письменника був кінець 20-х – 30-ті роки: 1928 року – відрядження у Владивосток, два рейси на криголамі «Літке», 1930 року – на криголамах «Сєдов» і «Сибіряков» до Землі Франца-Йосифа, 1931 року – двомісячна експедиція на криголамі «Русаков» у Біле море, восени – мандрівка у Карелію на Кольський півострів. Одна за одною з’являлися пригодницькі книги для юного читача «До Арктики через тропіки», «Людина поспішає на поміч», «Літке» – переможець криги», «Вовки женуться за оленями», «Волохан», «Оповідання боцмана», «На півночі», «Берег невідомого острова», «Малий посланець», «Крила рожевої чайки», «Хатина на кризі» та ін. Помітним явищем став вихід повістей «Лахтак» (1935), «Шхуна «Колумб» (1940). У 1939 році опублікована збірка казок.
Прославився Микола Петрович і як талановитий педагог-організатор. Заснував у Харкові Клуб юних дослідників Арктики (1934) та Клуб юних дослідників підводних глибин (1936). Неодноразово ініціював експедиції з членами клубів.
З початком німецько-радянської війни Микола Трублаїні пішов на фронт військовим кореспондентом, отримав важке поранення. 5 жовтня письменник помер і був похований разом з іншими бійцями біля залізничного насипу. Після війни тіло перевезли до міста Ровеньки Луганської області і перепоховали неподалік від могили молодогвардійців.
Микола Трублаїні прожив надзвичайно коротке, але дуже цікаве життя, присвячене літературі та пригодам. Його твори цікавлять не лише дітей та підлітків, а й дорослих. За сюжетом однієї із повістей знято фільм «Юнга зі шхуни «Колумб» (1963). Дотепер ім’я Миколи Трублаїні носять вулиці, бібліотеки, школи. На Батьківщині у селі Вільшанка в пам’ять талановитому письменнику створено музей-бібліотеку. У 1966 році засновано літературну премію імені Миколи Трублаїні за кращі твори для дітей і юнацтва.
Твори
§ «Вовки женуться за оленями», збірка
§ «Оповідання боцмана», збірка
§ «Берег невідомого острова», збірка
§ «Хатина на кризі», збірка
§ «З півночі мчав ураган», збірка
§ «Лахтак», повість (1935)
§ «Мандрівники», повість (1938)
§ „Шхуна «Колумб»“, повість (1940)
§ «Орлині гнізда», повість (незаверш., 1941)
§ «Глибинний шлях», науково-фантастичний роман
§ «Твори у 4-х томах», зібрання (1955–1956)
§ «Мандри Закомарика», збірка (1957)
§ «Оповідання про далеку Північ», збірка (1959)
§ «Про дівчинку Наталочку та сріблясту рибку», казка (1962)
§ «Волохан», збірка (1965)
§ «Крила рожевої чайки», збірка (1972)
§ «Пустуни на пароплаві», збірка (1979)
Оповідання
§ Сорочка капітана Хозе Індалего
§ Лоцман
§ Життя за Батьківщину (1941)
В читальному залі філіалу №1 ЦМБ для дітей оформлено книжкову виставку "КНИЖКОВИЙ СВІЖАЧОК», на якій представлені книги як отримані з відділу комплектування, так і подаровані нашими любими читачами. Щиро дякуємо за любов до бібліотеки та можливість поповнення бібліотечного фонду новими книгами. Ці отримані новинки, завжди знайдуть свого вдячного користувача.
"СВІЧКА ПЛАКАЛА В СКОРБОТІ"
26 листопада в нашій державі відзначається День пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років. Мало знайдеться в історії не тільки України, а й світу таких трагічних подій, як Голодомор цих років, який став найчорнішою сторінкою в історії держави. Теперішнє покоління не повинне забути цієї трагедії, тому за мету перед бібілотеками стоїть завдання нагадувати своїм користувачам про злочинні наслідки тоталітарного режиму.
В дитячій бібліотеці до Дня пам'яті відбувся захід під назвою "Свічка плакала в скорботі" . Працівники бібліотеки привертають увагу до літератури про цю трагедію. Біля виставки "Голодне лихоліття" для відвідувачів бібліотеки проводився урок історичної пам'яті.
«МАМИНІ РУШНИКИ - ЛЕБЕДІ БІЛОКРИЛІ»
О, рушник, доле моя!
О, мій рушник!
Вклонюсь тобі низенько
Щоб вишивав мій рід тебе,
Тебе, моє серденько…
О. Полудень
Вишитий рушник посідає особливе місце. Рушник – це символ України, відбиття культурної пам’яті народу. Впродовж віків рушникам надавалося важливе образно-символічне значення.
Важливі події в житті народу ніколи не обходилися без рушників. У вишивці рушників знайшли відображення орнаменти, пов’язані з образами добра, краси, захисту від усього злого на землі.
Із плином часу світ змінився, та з символів, народу дорогих, є ті, які донині збереглися, і вишитий рушник один із них.
Вишиваючи узори, жінки на полотно переливали свої думки і почуття, сподівання і страждання. Тому рушники є сумні і замріяні, радісні і веселі, гостинні і домашні…Орнамент ніколи не містив у собі жодної зайвої лінії, кожна рисочка мала своє певне значення… Це складна мова, мелодія, що має свою основну причину не лише для очей, а й для розуму й почуттів.
Я пам’ятаю вас, мої герої!
Я принесу конвалій навесні,
І чорнобривців літньою порою,
Калини кетяг у осінні дні.
Залишу стигле яблучко на Спаса
І крашанку у Великодній час.
Щоб поминальна свічка не загасла,
Завжди я пам’ятатиму про вас!